на порушення законів

1) (дисципліни, порядку) breach, breaking, wrongdoing; infringement, violation, trespass, transgression, contravention; ( закону) infringement, delict

2) (про справу, питання) raising

закон (-ну), право. -ны гражданские - закони цивільні, право цивільне. -ны уголовные - закони карні (кримінальні), право карне (кримінальне). Свод -нов гражданских - повна збірка (статут, кодекс) законів цивільних (права цивільного). -ны исключительные - надзвичайні закони, надзвичайне право. Вне -на - по-за законом. Согласно -ну - згідно з законом, з правом. Нарушение -на - порушування, порушення, ламання, зламання закону, права. Издавать, издать, обнародовать -кон - закон видавати, видати, оголошувати, оголосити, декретувати, задекретувати. -ны божеские и человеческие - закони божі (бозькі) і людські. -кон жизни - життьовий закон, закон життя. [Це закон життьовий, і його ніщо не зсуне (Грінч.)]. -кон природы, естественный -кон - закон природи, натуральний закон. -кон божий - закон божий. Буква -на - буква закону, йота закону.

* * *

ЗАКОН і ХАОС ( від грецьк. - νόμοξ - звичай, закон; χαίνω - розверзаюся) - категорії, що дозволяють фіксувати єдність таких суперечливих сторін буття, як повторюваність, стійкість, регулярність, істотність, необхідність, упорядкованість, загальність, з одного боку, і випадковість, непередбачений, безладність, іррегулярність, неістотність, нестійкість, з другого.Категорія закону формувалась у контексті уявлень про організуючі функції людини, держави та юридичних норм, перенесення цих уявлень (найчастіше під час становлення політичної системи суспільства) на світовий універсум у вигляді ідеї надлюдської впорядкувальної сили (дао в стародавньому Китаї, логос Геракліта, нусАнаксагора в стародавній Греції, регулятивна роль напівміфологічних богів і т.п.) С. вітовий порядок і людська доля розглядались як результат дії цієї сили. У Новий час з'являється поняття закону природи, який філософами і природознавцями тлумачиться по-різному: як причина і форма речей, рухів і властивостей (Бекон, Декарт), як фіксація стійких і однозначних відношень у природі (закони Ньютона), як необхідні, істотні зв'язки між явищами, перш за все механічними (франц. матеріалісти XVIII ст.); як об'єктивні, необхідні, всезагальні, пізнаванні відношення (Фоєрбах). Гегель розглядає закон як надіндивідуальний ідеальний принцип розгортання абсолютного духу М. арксизм прагне довести наявність об'єктивних законів не тільки у природі, а й у суспільстві, розглядаючи історію суспільства як "природно-історичний процес". У гносеологічному плані закони співставляються та інколи ототожнюються з аксіомами (Галілей), гіпотезами (Коперник, Кеплер), принципами і правилами, пізніше з теорією, моделлю, рідше - з причинністю (детермінізмом), гармонією (красою), визначеністю, структурою, метою. Неопозитивізм розглядає З. як зв'язок переживань суб'єкта, апріорні вимоги для дослідника, які дозволяють йому вивчати дійсність (Вітгенштайн, Шлік). У фальсифікаціонізмі Поппера закони редукуються до гіпотез, в "анархістській епістемології" Фоєрабенда вони розчиняються в загальноструктурному контексті як один із моментів проліферації (розмноження) знань різного типу. Категорія хаосу виникла на ґрунті міфологічних уявлень про невпорядковану першопотенцію світу, яка сполучає у собі можливість універсального породження й універсального поглинання. Пізніше, особливо у XX ст., хаос розглядався не тільки як причина порушення порядку, а й як джерело його виникнення (порядок - форма буття хаосу). Після бурхливих дискусій щодо сутності квантової механіки, динамічних і статистичних законів між "детерміністами" та "індетерміністами" стало очевидним, що X. і З. завжди перебувають у єдності. Характеристика законів як незмінних, "універсальних", "всесвітніх" і т.п. є перебільшенням, пов'язаним з їх невиправданою субстанціалізацією. Оскільки закон реалізуюється не тільки через необхідні, а й випадкові і хаотичні явища, то він виступає не як фатальна примусова сила, а як тенденція, "динамічний хаос". Ідея невіддільності З. і X. отримує подальшу розробку в нелінійній фізиці, синергетиці (Пригожий, Хакен), в культурології (аналіз співвідношення визначеності і невизначеності в культурогенезі, Лотман), в соціально-політичних дослідженнях (проблема поєднання держави і громадянського суспільства, примусу і свободи тощо), у ході розвитку постмодерністських тенденцій (поняття "хаосмосу", "деконструкції" та ін.).

ДОСТАТНЬОЇ ПІДСТАВИ ЗАКОН - один з основних законів традиційної формальної логіки, згідно з яким будьяка думка може бути визнана істинною лише тоді, коли вона обґрунтована, коли впевненість в її істинності має достатню підставу. Достатніми підставами вважають твердження, істинність яких уже доведена або очевидна (напр., закони науки, аксіоми, інші безсумнівні положення, а також конкретні факти). Достатня підстава є основою доведення. Заперечення та порушення Д. п, з. є однією з характерних особливостей софістичного мислення (див. софістика). ХочаД. п. з. з давнини лежав в основі логічних теорій як особливий принцип, вперше сформулював його Ляйбніц. У математичній логіці Д.п.з. не має формального виразу, а виступає змістовим принципом, що частково реалізується через вимогу повноти системи аксіом.

- eliminate a competitor

n відшкодування, компенсація

- pecuniary compensation грошова компенсація

- compensation for violations of the laws of war компенсація за порушення законів війни

- principles of compensation принципи компенсації

- "substitute performance" of compensation заміна виконання компенсацій

- to make compensation for smth. заплатити компенсацію за щось, компенсувати

ПАРАЛОГІЗМ ( від грецьк. παραλοσομοζ - неправильне міркування) - логічна помилка, допущена в міркуванні, яка є (на відміну від софізму) результатом ненавмисного, несвідомого порушення законів і правил логіки (див. софізм).

СОФІСТИКА - 1) форма ведення дискусії, полеміки в такий спосіб, щоб переконати опонента, примусити його визнати певні твердження, в цьому ("позитивному") смислі практично збігається з поняттям еристики; 2) філософська течія (школа) в Стародавній Греції, створена софістами - першими платними вчителями філософії, риторики та еристики, що досягли значних успіхів у полеміці та розробили різні прийоми еристики; 3) у традиційно-негативному смислі, що також встановився вже в античній філософії - спосіб міркування, доказу, який спирається на навмисне порушення законів і правил формальної логіки, використовує хибні доводи та аргументи, застосовує, зокрема, софізми. В сучасному розумінні С. - особливий тип мислення, спосіб міркування та аргументації, налаштований на те, щоб переконати певного суб'єкта в істинності деяких тверджень (концепцій, теорій), примусити його прийняти ці твердження, не обмежуючи себе дотриманням вимог коректності раціонального обґрунтування та дискурсу, застосовуючи будь-які логічні, семантичні та риторичні прийоми (напр., умовиводи типу софізмів). Ясперс, аналізуючи "духовну ситуацію" XX ст., розглядав "сучасну С." як вираз неадекватного стану суспільної свідомості (духу) в кризових умовах т. зв. "масового порядку" (індустріального суспільства). Філософським і методологічним підґрунтям сучасної С. є прагматизм, релятивізм, конвенціоналізм, псевдодіалектика, інтелектуальний та моральний волюнтаризм. Суперечності, антиномії, кризові явища сучасного суспільства породжують особливі форми суспільного лицемірства, коли "дух перетворюється на С." (Ясперс), стає засобом приховування істини, породжує і використовує "мову маскування", що покликана шляхом створення ідеологічних, соціальних та політичних міфів слугувати могутнім структурам "масового порядку".

1) зловживання; зазіхання, злочинне посягання (на особу, закон, право, принцип); правопорушення, (злочинне) порушення ( об'єктивного або суб'єктивного права); вторгнення; злочинне (протиправне) порушення володіння із заподіянням шкоди; заподіяння (завдання) шкоди; позов з нанесення збитків; позов з порушення володіння; заявлення необґрунтованої претензії

2) здійснювати правопорушення; зазіхати (на особу, закон, право, принцип); протиправно порушувати володіння із заподіянням шкоди; порушувати ( суб'єктивне або об'єктивне право); завдавати шкоду; заявляти необґрунтовану претензію; зловживати; втручатися

- trespassed

•

- trespass de bonis asportatis

1. n

1) зловживання (чимсь — on, upon)

2) юр. порушення володіння

3) юр. правопорушення, провина

4) рел. гріх, прогріх

2. v

1) зловживати (чимсь — on, upon)

2) юр. порушувати чуже право володіння

3) юр. учинити правопорушення, провинитися

4) церк. грішити

* * *

1) зловживання

2) порушення

3) юp. правопорушення, провина

4) peл. гріх

1) (on, upon) зловживати

2) ( against) порушувати

3) юp. порушувати чуже право володіння

4) юp. здійснювати правопорушення, провина

5) peл. грішити

1) зловживання

2) порушення

3) юp. правопорушення, провина

4) peл. гріх

1) (on, upon) зловживати

2) ( against) порушувати

3) юp. порушувати чуже право володіння

4) юp. здійснювати правопорушення, провина

5) peл. грішити

1. n

1) грубе порушення (закону, прав)

2) розм. обурливий випадок

3) насильство

4) образа; наруга

2. v

1) порушувати закон (право, принципи)

2) чинити насильство; ґвалтувати

3) ображати; глумитися

* * *

1) грубе порушення ( закону або чиїх-небудь прав); наруга; образа

2) насильство

3) неподобство

1) переступати закон; порушувати правила, принципи

2) образити; поглумитися

3) ґвалтувати

юр., фін. 1. банкрутство; 2. платіжна неспроможність; неспроможність

1. визнана судом неспроможність окремої особи сплатити свої борги; ♦ є два види банкрутства: добровільне (voluntary bankruptcy), коли сам боржник подає заяву, щоб суд справедливо розподілив активи (assets¹) між кредиторами (creditor); примусове (involuntary bankruptcy), коли кредитори звертаються до суду із заявою, щоб визнати боржника неплатоспроможним (insolvent); 2. юридичний процес неплатоспроможності (insolvency)

═════════■═════════

fraudulent bankruptcy злісне банкрутство; individual bankruptcy особисте банкрутство; involuntary bankruptcy; simple bankruptcy просте банкрутство; voluntary bankruptcy

═════════□═════════

bankruptcy act закон про банкрутство; bankruptcy adjudication судове рішення щодо банкрутства; bankruptcy costs витрати, пов'язані з банкрутством; bankruptcy court суд у справі неспроможності; bankruptcy notice заява про банкрутство • оголошення про банкрутство; bankruptcy of a bank банкрутство банку; bankruptcy offences порушення справи про банкрутство; bankruptcy order розпорядження про банкрутство; bankruptcy petition порушення справи про неспроможність • порушення справи про банкрутство • петиція про банкрутство; bankruptcy proceedings ведення справи про банкрутство; bankruptcy schedule список банкрутств • список банкрутів • реєстр заборгованості банкрута; close to bankruptcy напередодні банкрутства; disclaimer in bankruptcy заперечення банкрутства; to face up to bankruptcy примирятися/примиритися з банкрутством; to file a petition for bankruptcy оголошувати/ оголосити банкрутство

═════════◇═════════

банкрутство < фр. banqueroute і нім. Bankrott < італ. bancarotta — поламана лавка < banco — стіл, лавка, ослін і rotto — зламаний, розбитий, поламаний; форма банкрутъ засвідчується у XVIII ст. (ЕС-СУМ 1: 119; ЕСУМ 1: 134-135)

▹▹ liquidation